Бжозовський, сидячи на горіщі, почув те страшне харчання. Один бурлака вглядів одчинені двері, догадавсь, де подівся Бжозовський, і почав дертись по дверях на горіще. Бжозовський схопився з місця, між латами продер кулики, видерся на покрівлю й стрибнув з стріхи додолу. Під стріхою стояв воловий віз. Він потрапив на віз, страшенно обідрав собі литку об полудрабок, скочив з воза й побіг через двір. Перескочивши в город через тин, він присів під тином і боявся бігти далі. Йому здавалось, що бурлак повний двір, повний город, що вони позасідали на засідки скрізь по-під вікнами, по-під стайнею, по-за тинами. Йому здавалось, що от-от знов на його спину плигне Джеря й почне лупцювать його в груди кулаками.
„Тікаймо звідци, браття!“ промовив Микола: „тікаймо! Вислизнув жмикрут з наших рук! Не животіти теперички нам на світі“
Один бурлака схопив із столу золотий годинник і хотів сховать його в кешеню.
„Не зачіпай! Це наша кров!“ крикнув Микола несамовито, видер з рук годинник і брязнув ним об поміст з усієї сили. Годинник дзенькнув і розбився на дріб'язки. Микола вискочив через вікно на двір; за ним почали плигать другі бурлаки. Світло погасло. Пан бачив, як блиснуло світло, як бурлаки стрибали з вікна на двір, і з переляку дременув просто через грядки, нахиляючись при самій землі. Його ноги грузли в м'яких грядках. Грудки землі летіли на всі боки. Молода кукурудза лущала під ногами. Бжозовський вбіг
