Мене на цей конгрес обрали від остерських організацій.
Конгрес одбувався бучно, з великим національним піднесенням. На цім таки конгресі групою есерів було оновлено ще стару селянську спілку й обрано було її виконавчий комітет. За головних керовників були Стасюк і Ковалівський Микола.
На конгресі переобрано й центральну раду, приблизно, в кількості до 150 членів, та ще було залишено, здається, 50 місць для військових частин. Тоді-ж і мене обрано за члена ради. Після перевиборів президії ради на голову одноголосно обрали професора Грушевського.
Я повернувся знову до Остра на посаду члена президії повітового виконкому, а далі був і за голову земельної управи.
Отже, у нас весь час роботу провадилося в щільному контакті з радою робітниче-салдатських депутатів, а иноді бували спільні пленарні засідання.
Пам'ятаю, як одного разу ми дізналися, що збираються орударі міської думи, щоб вирішити якусь там справу. За порадою декого з ради робітничих і салдатських депутатів ми зараз скликали спільне засідання, вибрали представників, прийшли до залі думських засідань і заявили їм про своє представництво.
Спочатку вони образилися й не хотіли нас допустити, особливо чорносотенець, голова земської управи, поміщик Дворецький, що орудував усім повітом і думою.
Але більша частина зі членів думи пристала на наш бік, і вони мусили згодитися, прийнявши наше представництво. А потім ми винесли постанову й викинули зі складу думи непотрібний елемент (і Дворецького).
Що до загальної праці в повіті, то її, як і всюди, провадилося так, щоб нічого не робити, бо всі розпорядження йшли з Петрограду й нічого ясного не давали.
Це — одна причина, а друга та, що за комісара повіту був поміщик Підвисоцький, що мав землі щось по-над тисячу десятин. Він-же був і за голову оновленого земства й намагався все тримати в своїх
