Сторінка:Олександер Колесса. При камяному затонї (1891).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

10

III.

Заходить сонце : мерехтить
В Днїпрі огнянеє проміне,
Голубе чистеє склепінє
У срібнім зеркалї блищить.
Темнїє сьвіт, байрак нїміє,
Дрімають береги круті,
Шепочуть филї у руслї.
Аж глянь: на филях щось лелїє
Немов хмаринка на блакитї;
Росте, і мов лебідка крила
Байдак порозпускав вітрила.
За ним бач другий, третий, пятий,
Десятий виринає з филї
І як-би нтацтво те крилате
Обсіли беріг: „Гей! судна
„Припинїть, на беріг знесіть збрую,
„Кругом розставить вартових!“ —
Дає порядок старшина.
І тихий беріг оживив ся !
Рядом на кручах Днїпрових
Засяли огнї, загула
Дружина ; гомін покотив ся
Лунов по сугорбах дрімучих.