Сторінка:Олександер Колесса. При камяному затонї (1891).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

10

 

III.

Заходить сонце: мерехтить
В Днїпрі огнянеє промінє,
Голубе чистеє склепінє
У срібнім зеркалї блищить.
Темнїє сьвіт, байрак нїміє,
Дрімають береги круті,
Шепочуть филї у руслї.
Аж глянь: на филях щось лелїє
Немов хмаринка на блакитї;
Росте, і мов лебідка крила
Байдак порозпускав вітрила.
За ним бач другий, третий, пятий,
Десятий виринає з филї
І як-би птацтво те крилате
Обсїли беріг: „Гей! судна́
„Припнїть, на беріг знесїть збрую,
„Кругом розставить вартови́х!“ —
Дає порядок старшина.
І тихий беріг оживив ся!
Рядом на кручах Днїпрови́х
Засяли огнї, загула́
Дружина; гомін покотив ся
Лунов по сугорбах дрімучих.