Вертає спішно сюда Чубатий“.
„Пливуть вже, батьку, що йно не видко.
— „Добре небого! Біжи-ж но швидко
„У яр. Най Ганджа буде готовий
„З хлопцями!“ Глянув, а по Днїпрови
Байдак мов лебідь по мори синїм
Стрійно, легенько під вітром лине…
Ой то не маки багром зацвили,
То хлопцїв сорок сидить рядами,
Плещуть весельцем по срібній фили,
Вітрець тріпоче хоруговками,
Сонїчко мріє у ясній збруї,
А сам Кречовський судном керує…
— „Гей гребіть вправо! Киньте якори!“
І острим зубом залїзо поре
Землю. Пристали. „Ту мем чекати“.
Він лиш на беріг, а вже до нього
Припав козак наш: — „Се ти, мій брате,
„Друже Кречовський?!“ — „Се ти, Богдане?“
І обняли ся. — „Доки ми в груди
„Віддиху стане“ — Богдан озвав ся,
„Твої прислуги я не забуду!
„Тямлю се, друже, як о півночи
„Прийшов ти нишком в мою темницю:
„Втїкай Богдане! хоть в сьвіт за очи!
