То піднялась мітла огняна,
На запад із востоку лине,
А біла хмарка коло неї
Мов стать блїда у довгій свитї
Несе походню по блакитї;
Мов ґенїй волї се летить
З ясенним лу́чивом в руках,
Щоби в дрімучих ще серцях
Свободи искру запалить!…
Важка трівога скрізь обняла
Козацьке військо: „Не гаразд
„Ворожить нам отся проява“.
— „Відав не чиста наша справа“.
„„Відав нам завтра Бог не дасть
Побіди““. Так си гуторить
Козацтво, і лячно споглядає
На небо, що́ немов горить…
А поміж ними ся звивають
Кречовського буйні молодцї
І своє зерно засївають:
„Глядїть на сю страшну походню:
„То небо каров нам грозить,
„Що ми єднаєм ся з панами,
„Що ми віру й честь народню
„Толочимо, і йдем точить
