Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

в степовому селі. В кожному дворі збудовано на літо кухню: піч, ба навіть плитку з комином. Неначе на дачах під Києвом — у Боярці чи Ірпені. Це літня спека степова виганяє жінок з хатів куховарити на повітря.

Стоять і тут по селах наші знайомі — вітряки. Але й вони не такі в степу, як у нас. Бурхливих подихів степового вітру ніщо не спиняє. Він тут не боїться затишків, і через те вітряки тут не такі високі, як у нас, і стоять не на горбах за селом, а часто на майдані серед села. Вітер і тут їх добре крутить.

Мандруючи далі степом, побачили ми над шляхом щось незвичайне, неначе табір циганський. Ба ні, то зародок майбутнього нового селища — колектива. Це нові пересельці тільки но осідають на нових землях: побудували землянки й заходилися господарювати. Землянки низенькі, вбогі, з невеличкими вікнами, збудовані нашвидку. Та байдуже — це на короткий час. Незабаром стануть тут на їх місці нові колективні будівлі — спільні житла для людей, великі стайні та хліви для худоби.

Пересельцям, після лютої земельної тісноти правобережного лісостепу, голова паморочиться від безмежности степових просторів. Але свідомости вони ні на хвилину не втрачають, цупко беруться за нову землю, корінням вростають в неї. Коло землянок стоять новенькі машини, ходить худоба, невеличкі отари овець, бігає птиця. Привезли з далекої півночі навіть сторожів майбутнього скарбу — лютих-прелютих псів…

А на нивах поблизу гордовито й впевнено посуваються поруч чотири трактори, розтинаючи плугами степову цілину, а за плугами рівно скородять борони. Передній тракторист, молодий та веселий, аж очманів від сонця, вітру, від сміливої ходи трактора, а найбільше — від тих блискучих перспектив, що встають йому перед очима серед голого, досі безлюдного степу. Нові пересельці добре знають чого їм треба, а раз знають, то й дійдуть мети…

Привіт вам, найновіші колонізатори порожніх степових просторів, піонери нового господарства й нового життя на цих старих, багатющих, степових перелогах.

Ось ми в суцільному великому масиві тирсового степу. Ковил росте в степу з весни, використовуючи весняні води, а