Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Українського Наркомзему, має на меті не тільки розводити цигайських овець у себе, а продавати плідників і маток високої якости селянству, щоб піднести їхнє вівчарство.

З тією ж таки метою — забезпечити селянське господарство вівцями м'ясо–вовняними, але з продукцією грубої вовни, — заповідник розводить овець волоських та чунтуків курдючних.

Волоська вівця дуже добре розводиться в селянському господарстві, витривала й невибаглива. Дає пересічно 3–4 кгр. грубої вовни, що йде на вовняні вироби та сукна, і смачне м'ясо. Чунтуки чи курдючні вівці теж дають грубої вовни 2–2½ кгр., добре м'ясо й сало. Курдючна вівчя відкладає сало в подушки на стегна коло хвоста, що звуть курдюками. В курдюках вівці збирають 4–5 кілограмів, а в кращих часом навіть до 12 кгр. сала. Вівці його використовують, як запас, коли доводиться голодувати. Заповідник має 250 голів волоських овець і 600 чунтуків. Така кількість дасть змогу поширювати в селянських господарствах корисних овець.

В українських степах здавна добре поширювалися молочно–смущкові вівці, зокрема каракулі та маличі. Заповідник знову відроджує цю галузь вівчарства. На батьківщині каракульської вівці — в Бухарі — придбали високої якости 40 маток і 52 барани, в Криму купили 50 маток сірих маличів. Каракулі дають чорну, маличі — сіру вовну, 4–5 кгр. на рік, і досить пожиточне молоко. Але головне, задля чого розводять цих овець, — смушки, себто шкіра, що її здирають з новороджених ягнят. Блискучі кучеряві чорні смушки каракульських овець коштують тепер дуже дорого. Так саме високо ціняться сірі смущки маличів.

Крім цього, заповідник придбав англійських м'ясних овець — шропширських, гемпширських та лінколнських, щоб спробувати розводити ці породи в степу, а також, паруючи їх з іншими, одержати кращі нові типи овець, найкорисніших за степових умов.

Основний прибуток вівчарства в заповіднику — від продажу вовни. Отож стриження овець і готування вовни до продажу — це дуже важлива господарча робота. Деяких овець стрижуть двічі на рік, знавці цієї справи — стрижії — ножицями та спеціяльними машинами. За стриження вівці платиться пересічно