Цю сторінку схвалено
IX
Щасливий кінець
Так дістався Хрін додому…
Та не дивлячись на втому,
Не хотів спочити він:
Сів і думати став Хрін:
Що за каторжна причина,
Що весь час невдачі в Хріна,
І чому тікають пси
То додому, то в ліси.
Гарний пес є на прикметі…
Чи не втне таке і третій?
Чи не винен Хрін, бува?
Закрутилась голова.
Завертілась… а крізь мури
Чути, як сміються кури:
„Ну, й мисливець, ну й дивак!
Морить голодом собак.
Де б той дурень відшукався,
Щоб на Хріна покладався?!
Ну, наприклад, ми чогось
У сусіди несемось.
За якісь дурні яєчка
В нас що-дня пшениця, гречка.
Хріну ж… пісеньку дзвінку:
„Ко-ко-ко, ку-ку-рі-ку!“
