Перейти до вмісту

Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
IX
 
Щасливий кінець

Так дістався Хрін додому…
Та не дивлячись на втому,
Не хотів спочити він:
Сів і думати став Хрін:

 Що за каторжна причина,
 Що весь час невдачі в Хріна,
 І чому тікають пси
 То додому, то в ліси.

Гарний пес є на прикметі…
Чи не втне таке і третій?
Чи не винен Хрін, бува?
Закрутилась голова.

 Завертілась… а крізь мури
 Чути, як сміються кури:
 „Ну, й мисливець, ну й дивак!
 Морить голодом собак.

Де б той дурень відшукався,
Щоб на Хріна покладався?!
Ну, наприклад, ми чогось
У сусіди несемось.

 За якісь дурні яєчка
 В нас що-дня пшениця, гречка.
 Хріну ж… пісеньку дзвінку:
 „Ко-ко-ко, ку-ку-рі-ку!“