XIII… XIV… XV…
Заплачте, смереки, і рученьки — віти
На віки, до суду на грудях складіть…
По горах, по долах заграйте, трембіти,
І Бога самого у серце вразіть.
Як люде оглухли, хай скелі ридають,
Хай камені плачуть, потоки, річки, —
Хай гори розбитими грудьми палають,
Як в храмі сумнім над труною свічки.
Хай небо застогне, хай зійдуться хмари
І слізьми затоплють улоги-яри,
Хай сонце застелить китайкою мари
І винесуть Мертву на крилах вітри.
Але, ви, пілати, що руки умили,
Що мовчки дивились на муки її,
Ні слова, ні руху!.. і геть від могили,
Як місце ще єсть вам на рідній землі…
