Ця сторінка вичитана
XVI… XVII
Нема того, за ким сумують доли,
Кого виспівують вітри,
Хто вже не вернеться ніколи
В оседки гірські — хутори.
Не чути вже його флояри,
Не льється пісня юнака…
Шуміть, смереки, плачте, хмари,
Як пух, о земле, будь легка!
