Нема того, за ким сумують доли, Кого виспівують вітри, Хто вже не вернеться ніколи В оседки гірські — хутори. Не чути вже його флояри, Не льється пісня юнака… Шуміть, смереки, плачте, хмари, Як пух, о земле, будь легка!
