А у долах „рідний брат“ Вже „щасливий, вільний“: На сумних руїнах хат Плаче, божевільний. На могилах рідних спить, Землю — пух цілує. То голосить, то кричить, То щось зле віщує. То бліді його уста, Скривлені від гніву, Ганять Бога і Христа І Пречисту Діву…
