Ця сторінка вичитана
XIX… XX
А у долах „рідний брат“
Вже „щасливий, вільний“:
На сумних руїнах хат
Плаче, божевільний.
На могилах рідних спить,
Землю — пух цілує.
То голосить, то кричить,
То щось зле віщує.
То бліді його уста,
Скривлені від гніву,
Ганять Бога і Христа
І Пречисту Діву…
