XXI
Покинь їх, покинь їх! Нехай Фарісеї
Вбивають і ставлять хрести…
Ісусе, Ісусе! на горах лілеї, —
Лілей захисти!
На горах біліють під скелями квіти,
За скелями вітер гуде,
А Голод їх косить під згуки трембіти
І в копи кладе.
Ісусе! Ісусе! вмірають лілеї…
О, змилуйсь над ними, хоч Ти…
Лежать океани любови Твоєї
І ласки — світи.
О, змилуйсь, Ісусе! як хочеш, як знаєш…
Вже нікуди литись дитячим сльозам.
Чи може ти в синіх пустелях конаєш
І сльози виплакуєш сам?..
