Чого нам до кіна? Зайдіть до нас, або ходім на прохід.
Вона заперечила головою. Чи він знає вже цю фільму!
Він усміхнувся як на дитячу замітку і махнув рукою:
— Куди там.
— То тим краще, бо вона знає її зміст, а цю артистку дуже любить. До речі артистка одна з найкращих, подібна до неї, Еви.
Купили білєти.
— Ви були в товаристві? — почав він..
— Так, це „товариство“, будучий лікар Еґон Валда… пасерб її тети Віллі Валди і Дора.
— Хто?
— Це Дора, моя кузинка. Ви її не знаєте?
— Ні.
— Вона раз із своєю тетою була у нас.
Він потряс головою, не пригадував собі.
Всю фільму просиділи мовчки. Коли виходили, її очі були повні сліз. Ішла слухняно мов дитина не промовивши ні слова. На дворі відітхнула і на хвилину притиснула руки до розпаленого чола.
— Ви не повинні дивитися на такі прикрі фільми — сказав він а його голос мав мягкий звук. „Пригадую собі тепер, як то ми бачили раз у кіні подібну пєсу Ібсена „Примари“. Бачите який настає гарний вечір, елєктричні світла вже відкривають очі? Говорім краще про те, що ми пережили, або чи тішитесь на карнавал…
