наче шукали на них якихось слідів. Так, Евині очі не найшли нічого на руках гостя. Вони були в нього гарні, сильні, як бувають у добрих спортсменів, притім плекані, гнучкі. А такі були „тоді“ закривавлені, подумала і прислухувалася розмові. Юліян говорив спокійно, виразно і Ева заслухалася в його голос, як любителі музики у звуки інструменту.
Чи він вже знає всю тутешню околицю? спитала.
Майже. У перших двох днях показали йому.
Був певно і над ставом і купався.
О, так, і над ставом, хоч він не любить спокійної води, їздили у ліс. Ліс і став це найкращі місця в Покутівці.
— Найкращі місця ліса і ставу тільки Ева знає, — докинула їмость. — Вона то в лісі, то над водою літом.
Юліян глянув на дівчину.
Так матері здається. Вона знає лиш ті місця добре, що в сусідстві їх саду, а далі ті до ліса менше. Сама не любить у глиб ліса ходити. Але вона його навчить веслувати, якби він хотів.
Вона його?
Юліян здивувався, підсуваючи легко брови і всміхнувся.
Дівчина збентежилась, бо його очі спинилися на її чолі.
Вона вміє.
І він теж.
