— Ваш дідуньо не був ніколи демократом і йому було б може немило, що його внучка є інших поглядів, — відповіла пані Рибко спокійно.
— Нехай і так, але це в кожному разі не було б для мене непоборне. Я люблю свої постанови переводити.
Коли вийшла до саней, перелякалася. Там стояв Юліян і вижидав її. Він поміг їй сісти, обтулив старанно кожухом і просив дозволити йому провести кузинку своєї нареченої додому.
Коли гнали, ні словом не промовили. Коло фіртки від веранди сани зупинилися. Дора та Юліян висіли. Юліян відчинив фіртку і обоє підійшли мовчки до освітленої вже веранди.
Він стояв два ступні нижче.
— Сьогодні вас у нас вразили, — сказав він — ви певно будете вистерігатися заглядати до Цезаревичів.
— Ваша тета поважна і отверта жінка, приятелька тети Олі і я не можу до неї мати жалю.
— Вона вам прихильна. До побачення! — сказав і зійшов нижче.
Оглянувся: чи отворила сама двері?
Вона це саме зробила і переступаючи вже поріг закликала його нараз.
— Я собі пригадала, — сказала трохи несміливо…
— Що пригадали ви собі? — спитав він, підходячи на сходи і схилився злегка.
— Я пригадала собі, що досі не подякувала вам навіть за чудовий спів літом по концерті у нашім зільнику.
