— Пусте. Важніше, чи він вам подобався?
Він дивився в її очі, що в тій хвилині були щиро невинні і мов благали вибачення.
— Подобався. Особливо одна пісня зворушила мене до глибини.
— Котра? — спитав.
— Німецька „Над озером“. Це була улюблена пісня мого чоловіка.
Його брови зморщилися, він постояв ще трохи, відтак подав їй руку і за кілька хвилин вже його не було.
— Ви до пізна не спали вчора, пані Вальде, — сказала на другий день пані Цезаревич до Дори, коли ця вступила до хати по приятелів, щоби в їх товаристві вибратись на вечір св. Миколая.
Дора зчудувалася і спитала відки вона це знає.
— Ми бачили це з вікна кімнати мого сина, де засиділись до пізної ночі.
Управитель народньої школи, зять пані Рибко, відступив одну кімнату в новім шкільнім будинку на вечір св. Миколая і вечір відбувся якнайкраще. Дора в найкращім настрою, серед гурту дітей і знайомих сміялася, мов серед рідних і теж дістала якийсь невеличкий пакуночок. Оксана звернула увагу на нього.
— Що ти дістала?
Дора розвинула пакетик. Була це мала картина, оправлена в гарно різблених рямцях, на підставі Ґетевих „Страждань молодого Вертера“ Льота у гуртку своїх малих сестер і братчиків, як роздає кусники хліба.
