Несподівано наспіла із столиці вістка від Зоні до пані Цезаревич, що в найкоротшім часі приїде на кільканацять день Юліян як реконвалєсцент по недузі легенів. Вона не повідомляла нікого про те, бо брат не хотів. За місяць відбудуться маневри і він до того часу мусить бути цілком здоровий, отже дістане двотижневу відпустку на виїзд у гори.
У домі пані Цезаревич було майже все приладжено на приїзд сина. На столі, перед вигідною софою призначеною на відпочинок для реконвалєсцента, стояв невеликий флякон з лісними цвітами.
Тої днини, коли їхав Юліян, світилося вечором одно вікно у Цезаревичів. Дора, що проходжувалася з тетою Олею в зільнику, насолоджуючись чарівною погодою, помітила нараз освітлене вікно.
— Юліян приїхав! — кликнула радісно. Тета глянула на неї таким переляканим поглядом, що Дора охолола.
Щоб змінити тему розмови сказала Дора:
— Ще кілька день і тета Цілля приїде. — А по хвилині додала: — За три дні четверті роковини смерти Еґона.
Тета Оля зідхнула. Їй теж було важко на душі і так двояко. Вона наче бачить смуток на Доринім чолі. Її очі ніби веселі, але хвилинами, мов заслухані у шум власної душі.
Директор Альбінський аж віджив на вістку, що приїде його „найстарша“, яка всі домашні, громадські, політичні події ділила з ним поважно і хоробро. Скільки то мав він з нею переговорити, а найголовніше про Дору, ту Дору, що викликувала ча-
