— Що ви маєте що проти мене, пане Юліяне… Ви…
— Як ви це розумієте, панно Ево? — спитав зчудований.
— Ви цілий день були чудні супроти мене.
— Я, пані? — спитав, вражений наголосом останнього „ви“. — Саме я застановлявся болячо над тим, що ви були тією, якій я міг би те саме питання поставити. Якби не ваші батьки, яких я шаную мов своїх рідних, мене б уже давно тут не було.
— О, ні, ні пане Цезаревич, не кажіть таке! Це страшне, що ми жінки не можемо в деяких моментах нашого життя так отверто говорити, як це вільно мужчинам. Ми мусимо більше підчинятися якимось законам традиційних форм.
Він дивився просто в її обличчя.
Вона спустила очі, обнявши руками коліна, мовчала хвилину і говорила далі: — Скажіть мені отверто, якої ви думки про еманципацію жінок, а радше про рівноправність. Мені йде про вшанування жінки, коли вона переступить межі дотеперішнього виховання і поступає свобідно, рішаючи наприклад про своє особисте щастя.
— Моя отверта думка про „рівноправність“? Мужчина — мужчиною, а жінка жінкою. Коли хто свобідний внішно і зовнішно, тоді поступає відповідно до свого „я“.
— Ви берете, як бачу, це питання з гумористичного боку — сказала Ева.
— Борони Боже! Лише я цього питання ненавиджу. Воно може лише внести розладдя в су-
