вані уста більше, як коли би вони представляли ся нам такими, якими бувають у себе в дома? Чи афектовані рухи, що мають бути копією ґрації, красші від нестїснених рухів природних, умірковано гармонїйних?
Певно що нї.
Вірте, нас інодї збирає сердечний жаль, коли поглядаємо на тії маневри, якими вони хотять здобути нашу симпатію.
І я також питаю: Що се?… Чи се виплив правдивого поважного образованя, знаня, і культури? Чи розвинені почуваня артистичні, чи обяви благородної душі, чи що се таке?…
Поки що, се свого рода калїцтво і некультурність на жінцї.
Вложіть гарну, гармонїйну, інтелїґентну душу в постать найнезначнїйшу, а вона нас вразить як музика з незначного на вид інструменту. А поставте її обіч ляльочки хоч і найкрасшої — я Вам ручу — що хоч і побавимо ся і налюбуємо ся гарною ляльочкою часок… але душу нашу вона на довго не прикує. Я говорю се, панї, в інтересї жінки, бажаючи бути в її осудї цїлком обєктивним.
Кажете, що мужчина цїнить на жінцї лиш її молодість, поверховність або й маєток, а все иньше то додаток, із якого він дуже легко резиґнує. — Може є й такі, що резиґнують — сьвіт барвний — але дїйсно інтелїґентний, поважний чоловік не резиґнує. А от як говорив уже Могамед про свою Хадізу. Коли він став уже мужчиною, бував нераз у Сірії. Він дуже шанував ту країну. Богата мекська вдовиця Хадіза поручила йому свою сірійську торговлю. Вона була причарована його спосібностями, а що — як кажуть — він був і дуже гарний і чемний, то й його особою.
