Любов має те в собі, що коли походить від симпатичних осіб, викликає і в нас настрій, подібний до любови…
Часто стрічалась вона з ним і за кожним разом уміла так зарядити[1], що з її родини не було нікого; а коли траплялось, що Фельс появлявся іноді дома в її батьків, то ставала мовчазною й шукала заняття в пекарні. Здивований, стежив тоді за нею. Його очі слідкували неустанно за кожним її рухом, одначе, тут була Іринка та інші; була й „наймолодша“, що її радникова послідовно придержувала в кімнаті, і він бавився переважно з ними. Лише при його відході зявлялася точно й дозволяла, щоб він цілував її руки при всіх…
Коли впали сніги й настала санна, приїздив він щонеділі й забирав усіх на прогульку. Тоді сиділа Іринка з наймолодшою сестрою разом, а вона біля нього напереді. Або знов траплялося, що він приїздив лише по неї саму й відвозив її до сусіднього села до жінки тамошнього надлісничого. Тоді підчас їзди питав її що-хвилини, як сидить і чи їй не зимно.
В останнім часі стратив багато зі своєї звичайної сміливости супроти неї. Зате вона бувала розмовна, весела й опанувала його зовсім. Коли він, бувало, розбалакається про яку річ, не передчуваючи, що говорить саме проти її поглядів, тоді спинявся на ньому гордий, холодний погляд Олени й він бентежився.
— Чого говорите про речі, котрих добре не розумієте? Цеж вам не личить! Будьте такий, який ви є, й не думайте йти іншим під лад!
— Тиранка з вас, панно Олено!
— Чого мене слухаєте? Не робіть цього, коли вам неприємно.
— Чому ви до мене такі гострі? — питав із вимуше-
- ↑ зарядити — впорядкувати, устроїти, зробити.
