тінко Божа: вона, така прегарна, поважна, потрібувала щось подібне ще й явно виголошувати!..
Це все вона таки на свої вуха чула. Що одначе при інших нагодах і публично говорила, доносили їй добрі, поважні товаришки і знайомі:
— Коли ви їй цих дурниць не вибєте з голови, то будете наслідків гірко жалувати; вона ще молода, буйна!
— Дівчина губить легкодушно свою будучину й відстрашує від себе й від других сестер женихів!
— Де, ради Бога, нассалась вона цієї отрути? — питала знов інша з товаришок.
— Чи завважили ви ту двозначну усмішку в молодого К., коли вона останнім разом розводилась про жінок-лікарок, доводячи, що вони були би правдивим добродійством для суспільности? А молодий К., цеж усім відомо, перша партія в місті!
— Хтож буде дома їсти варити, коли жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невжеж чоловік? Ха-ха-ха! Чиж це не чиста дурниця розводити так теорії? Я поважаю й шаную вас високо, ласкава пані радникова, одначе ви супроти того дівчати не заховуєте достаточно материнського авторитету. Хай би моя дитина виступила з такими нісенітницями, я її вже скоро привелаб до розуму! Або чи чули ви, що про неї пані С. говорила? А вона теж щось знає!
— Що, ради Бога, що казала пані С.?
— Казала: ціла її поведінка це лише вища тактика кокетерії; я жінка й доволі знаю тайні ходи жіночої думки.
На такі слова правди не знала пані радникова нічого відповісти. Сиділа, наче здеревіла, по таких бесідах.
— Щож мені діяти, дорога пані докторова? — питала вона з-тиха.
— Що? По-просту книжки забрати й заборонити раз на завжди читання хоробливих авторів!
