би, бо ж з Кулішами був у приятельських взаєминах. А крім того Олександра Псьол написала де що більше (про це далі), хоча й не належить до першорядних наших авторок.
Олександра Михайлівна Кулішева походила з значного шляхетського роду Білозерських, з Борзненьського повіту у Чернигівщині. Завдяки освіті її батько займав виборні становища повітового комісара та маршалка шляхти (предводителя дворянства). Мати була дочкою козацького сотника. Крім Олександри, Білозерські мали синів — Василя, знаного Кирило-Методієвця, редактора журн. „Основа” й письменника, — Миколу, дослідника Південно-Руських, то б то Українських літописів та ще одну дочку, — Надію, матір нашої письменниці Надії Кибальчич I, й бабуню письменниць Надії Кибальчич II та Любови Яновської.
Уродилася Олександра Михайлівна у 1828 році, на хуторі Мотронівці, коло Борзни. В малих літах зісталася сиротою, але мати сама зуміла подбати за освіту дітей, зосібна дочок. Їх віддано до пансіону вдови по полковникові, Козакової, у с. Кропивне, Прилуцького повіту. Козакова була людиною добре освіченою (вчилася у Смольному інституті у Петербурзі, найкращій дівочій школі на всю тогочасну Росію), а крім того прихильно ставилася до щойно народжуючоїся української літератури. З пансіону Козакової сестри Білозерські винесли добре знання німецької та французької мов. По смерти Козакової обі дівчини перейшли в пансіон Принцляйна у Конотопі. Але через рік пансіон той влада закрила за „мазепинський дух” і освіта Білозерських на тому й закінчилася. Олександра мала тоді ледви 14 літ.
Дальші роки проминули у праці по господарству. Молода дівчина докладно вчиться мови, чому допомогло її сердечне відношення до простолюддя. Коли їй ішов 17-й рік, у Мотронівку приїхав, з братом Василем на вакації, Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–97). Там перебув він літо 1845 р.: впродовж цього літа написав свою „Чорну Раду”. Молода дівчина мабуть бачила письменника вперше на житті, перейнялася до
