Сторінка:Ол. Луговий. Визначне Жіноцтво України (1942).djvu/150

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


148

ці та підручники, приміром — Дідактика, Теорія і Практика позашкільного виховання, Початкова Географія, Географія Західної Европи і позаєвропейських країв, Позашкільна освіта, Український буквар, Серед рідної природи, Тарас Шевченко, Як болгари здобули собі свободу, Як люди живуть в Норвегії, Чехія і її національне відродження, Дніпро, Рабіндрадат Тагор і багато дрібніших. Умерла Софія Русова 5 лютого 1940 року в Чехословаччині.


НАДІЯ КИБАЛЬЧИЧ

Вже згадувалося, що родини Білозерських і Драгоманових видали Україні значне число письменників і письменниць. Одною з Білозерських по своїй матері, Надії Михайлівні, є Надія Матвіївна Симонова, дочка сестри Ганни Барвінок та директора земської Гімназії у Лубнах і українського письменника Матвія Симонова, співробітника „Основи” і Київської Старини, що писав під псевдонімом Номиса.

Надія Матвіївна родилася у Лубнах, 1856 року. Там відай і вчилася, під опікою батька. Замуж вийшла, правдоподібно, за вченого хемика, українського письменника Миколу Кибальчича (писав під псевдонімом Дорошенко; твердження про це подружжа непевне, однак рід Кибальчичів у ті часи здається більше мужчин і не мав). Микола Кибальчич за виготовання бомб, по атентаті на царя Олександра II, разом з графинею Софією Перовською, Желябовим та інш., російським урядом був покараний смертю, 1881 р., у віці 27 літ. Кибальчичі мали одну лиш дочку, урод. 1878 року, також Надію, знану авторку оповідань і поезій. Надія Миколаївна Кибальчич, замужня за лікарем, українським діячем, Козловським, померла у 1916 році, зовсім ще молодою, то не багато написала. Її мати, Надія Матвіївна писала під псевдонімом Наталка Полтавка. З праць матері велику популярність здобула пєса „Катерина Чайківна”. Багато інших праць мабуть пропало у роках революції ще не друкованими. Умерла Надія Матвіївна у революційні часи, 1918 року.

Син, або небіж Надії Миколаївни Кибальчич-Козловської, у 1921 році був начальником артилерії Кронштаду і разом з