слово або запит, — бачиш, що і чужинець уміє як слід пошанувати святощі Египту і то не зі страху, а з прихильности до ваших богів.
— Благо вам, як що так є і се знайте, що устами Египту ми, жреці!
— Чи тільки устами? — спитав їдко Лязій, одначе жрець не чув уже сих слів. Швидким кроком віддалився давати прикази до вечірнього свята, у якому мали брати уділ фараон і Герзет.
Абарійським називано передмістя Пібасту, яке лежало при дорозі до властивого Абарісу-Пелюзіюм при устю одного з головних гирл Нілю. Шлях сей ішов високим насипом, якого ніколи не досягала повінь, бо він був необхідно потрібний при рухах війск на східних рубежах держави. Тому дуже часто стрічалися на ньому каравани купців, пастухів, відділи війська, обози. День і ніч у всіх порах року снувалися по ньому люди, а тому і на абарійському передмісті не завмирало життя ні на хвилину. Для короткости називано його також Абарісом, бо тут збиралося усе, що мало яку небудь звязь із абарійським шляхом. Біля города Ґошем (Факуша) ділився шлях на два рамена. Одно ішло дальше правим берегом Нілю, друге повертало на північ, переходило через ріку і прямувало до Танісу, давної столиці Шасу (Гіксосів). Туди заїздили особливо радо фенікійські кораблі, бо в Танісі був осередок сирійсько-арабських поселенців та торговлі з Азією.
Оттут при головній улиці, але вже недалеко брами стояв дім голяра Нани. Дім був невеликий з просторим підсінням, на якому Нана сповняв обовязки свойого звання: голив голови, лиця та бороди Египтіян, стриг і запікав бороди та волосся проклятих Азіятів чи Лібійців, пускав кров на новий місяць, або заліплював рани, віднесені в уличних бійках, робітникам, ремісникам та жовнірам Пібасту. Попри се Нана займався також иншими справами. Він знав усіх визначніщих злодіїв, посередничив у купованні невільниць, заохочував чужинців складати богаті жертви Гаторі та коштувати святої роскоші з божеськими її служебницями. Злі язики твердили вправді, що він торгував також котами і продавав їх до фенікійських житниць, але сього злочину не доказав йому ніхто. Знаменитших гостей приймав Нана у свойому мешканні, де до недавна помагала йому Герзет. Тепер остав батько сам один і саме тої днини, коли Евмахос пильнував святих городів Гатори,
