охоти робітникам. Деколи кликали до себе то сього то того з поміж них, а коли покликаний лягав на черево перед достойником, на його худий обнажений хребет спадав град ударів тростини або пальмового батога, як кара за лінь чи обезсилення. Поруч сидів писар та пильно записував міри висіяного зерна та оберемки папірусу, які вирубували робітники над ставом.
Усі ті люди спішилися, мужики з обави перед буком, дозорці та писарі з обовязку. Однак і ті і другі мимо нетерплячки та буків раз-у-раз поглядали на той бік ріки, де на штучному насипі стояло місто Пібаст, а біля нього ще більше місто пестрих шатер. На пільонах святині Гатори маяли зелені прапори та здалека видніли трубачі. Они то мали при заході сонця дати знак усему живучому, що починається Теху, дорічнє свято плідности та полової спроможности богині Гатори. Вона як богиня Бастет помагає поліжницям, вона як Ізіс кормить Гора, який є Озірісом і Амоном у одній особі. З неї пливе все життя богів, людий та звірят. Ніль живить усе живуче, Гатора плодить його в обіймах Ра…
Аж ось показалася величезна громада човнів. Вони плили долі рікою від Мемфісу, а в них роїлося від мужів та жінок. Мужі гребли веслами і до такту співали святий імн. Другі наливали в чарки темне, густе вино, пили самі і давали жінкам, які пили не менче мужів. Деякі лежали вже без памяти на рогожах, які вистелювали дно човна, або на колінах товаришів чи товаришок. Прочі держали в руках тарахкавки, якими спричинювали нечуваний лоскіт та гамір. Сей гамір принаджував населення сіл та місточок на береги ріки. Тоді то жінки на човнах починали насміватися з видців.
— Порпайтеся в намулі ви, що думаєте тільки про ячмінні паланиці та пиво для ваших чоловіків! Гей! вони чорні, брудні, вонючі чісником та гнилою рибою, а у вас порепана шкіра на руках, на калязірах плями з олію „кікі“ та ще від чогось… Ха, ха, ха! Сидюхи, сидюхи! Гей до нас ходіть, до нас! У святиню великої, святої богині! Вона дасть вам чудові пахощі краю Пунт, солодку любов та легкі злоги. З нами ходіть, з нами! Човна ждуть, хлопці ждуть на вас, сидюх навтямних!
Високо маяли пестрі калязіри жінок, а блискуче тіло рожевіло під ними від погасаючих лучів сонця. Паломниці вигиналися всім тілом, наче в любовному шалі, а їх пристрасні, безсоромні рухи надили жінок та мужів…
Була се дорічня проща до Пібасту на свато Гатори. З кождої оселі від Сунну (Сієни) до Гатагірабу (Атрібісу) випливали човни з учасниками і лучилися з походом біля Мемфісу, звідки уже разом плили до Пібасту.
