112
ють тебе ризою патриція, яка рівняє тебе з найпершими в імперії.
Сікопулос витянув зза пазухи запечатаний звиток перґаменту з великою печаткою імператорів, поцілував її, зломав печатку і розвернувши прочитав, що боголюбиві імператори позволяють великому князеві на тріюмфальний вїзд у Царгород і просять його за десять днів на святочний бенкет у хризотриклінії.
— Велика вдяка боголюбивим імператорам за їх щедрість. Хай Бог стократно відплатить їм за все, що вони даровують нам!
Сказавши це великий князь сів у човен і пересів на дромон, на якому прибув у Пропонтиду. З ним їхали Сікопулос, Анастас і молодий варязький сотник Оляф Бріксон. Кораблі завернули на місці і поплили назад до піскових лав при усті річки Практія.
Князь наказав після обіду підняти весла і швидко глибокий спокій огорнув усю фльоту. Володимир положився спати у кормовій каюті, а молодий Оляф ляг поперек входу на долівці, щоб власним тілом берегти його спокою.
Було пізно, як Роман вискочив на чердак і швидким кроком крайньо схвильований ішов на корму.
— Де князь? — спитав поривисто Оляфа.
— Що таке сталося, достойний воєводо? — спитав Анастас, підступаючи.
— Бранці вирізані!
