117
— Так бувай здоров! Не бійся, найдеться ще такий, що візьме нагороду. А тям свою присягу, під якою ми почали розмову.
Князь віддалився скоро від пристані і знову почув гамір вояків, що бенкетували, а там і голосний оклик „слава“, який підняла рать при його появі. Він з ласкавим усміхом увійшов між варягів, випив чарку вина, виняв ніж, відрізав собі із цілого печеного вола шматок мяса і спокійно почав їсти, гуторячи з ватажками човнів. Романові казав приготовити для себе плящину вина і самому її берегти, а коли цей здивувався додав шепотом:
— Не забудь, що після бенкету приходить часто меч або отрута. Меч у наших руках, але отрута ні.
Поблід Роман, затривожився і пильно беріг вина, яке мав пити князь.
Тимчасом від моря чути було звук рога, добре знаний кожному варягові чи полянинові, а вслід за тим заблимали у чорній ночі червонаві вогники.
— Ляйфр вернувся, Ляйфр!
— Ба, везе і дромони, — викрикували підпиті вже варяги.
— Га-я! Слава переможцеві — гукали і хвилею плили до пристані витати переможця.
Ляйфр не втратив ні одного гридня, ніодного човна, а привіз з собою кільканацять суден з устя річки Родія, над якою був табор Варди Фоки. На хвилину опустів майдан табору, де стояли
