119
очах згинули герої, яким Валькира подала щасливий жереб смерти. Слава їм за це! Слава князеві!
— Слава! слава! — кричали варяги, захоплені словами князя, який відступав перемогу Ляйфрові, хоча сам її виборов.
Усі розсілися за столом і вже не звертали уваги на золото, яке передав Ляйфрові Сікопулос та на похвальне слово, яке при цьому виголосив. Також Ляйфр кивнув тільки головою, згорнув золото у мішок, а там поквапно заняв місце праворуч Володимира. Підчас загальної розмови, коли шум запанував над столом, Володимир нахилився до свого сусіда і сказав до нього тихцем:
— Затям собі того грека, що давав тобі дарунок від імператора. Цей чоловік бажає отруїти мене і має для цього при собі маленьку плящину з отруєю. На всіх богів Вальгалі та Ніфльгайму, не гляди на нього Ляйфре, бо погляд твій зрадить тебе і мене. Ухопиш його сьогодні і перетрусиш його одяг. Якщо не найдеться плящина, так скажеш, що при його розмові з Анастасом був ще хтось третій і цей третій переказує йому, що деколи на варварській півночі поруч медведів та кабанів виводяться полози і лисиці. Його самого пустиш на волю і будь певний, що він ні словечка не згадає нікому про свою халепу. Зрозумів?
Спокійно встав великий князь ізза стола, кивнув на Романа й Анастаса і по хвилині всі три ступали темною доріжкою до ряду кораблів при березі.
— Анастасе! Чи ти готов їхати зі мною?
