142
— Ніка! Ніка! Ніка! — всі повторили тричі оклик і поклонилися маєстатові.
Тут уперше права рука імператора Василя порушилася дещо ласкавішим рухом та і похилилася його голова з білою опаскою. Кожний полковник одержав посудину зі золотом, а Володимир кольчугу, шолом і меч.
Після цього препозит наказав усім явитися на обід у Хальке і приняття було скінчене. Всі поклонилися і вийшли серед щебету птиць, реву левів і співу, який почали двірські співаки на 12 голосів у честь імператорів.
За обідом посадили варязьких ватажків за почесним столом, де сідали найвищі достойники держави. Володимир сидів як Оляф, такий змінений на вигляд, що ніхто і не догадався підозрівати в ньому самого князя. Йому визначили одне з найвищих місць недалеко патріярха, як героєві, що один із перших причинився до великої перемоги.
З розмови за столом пізнати було надзвичайне збентеження у найвищих колах Візантії. Ніхто не знав, що сталося з князем — чи він крадькома відїхав, чи справді згинув з якоїсь зрадницької руки, чи шукає помсти за змову, про яку міг довідатися впору від своїх шпигунів.
Володимир слухаючи безладних фраз, жалів, що нема при ньому Анастаза, який розяснив би йому точно зміст усіх сказаних слів, бо тонкощі грецької мови були йому недоступні. Все-ж він знаменито зрозумів, якою злобою дишуть на ньо-
