153
життя. Здавалося, ці цісарі та святці ось-ось і повиступають із стін та склепінь і засядуть до стола враз із живими. Володимир не бачив ще ніколи так величньо та точно зображеної життєвоі правди й вона куди більше захоплювала його, ніж технічне мистецтво Маґнаври. Фрески Буколєону походили з найкращої доби греко-візантійського мистецтва — ситі, повні барви відповідали дійсности, різьби орнаменту передавали точно, бездоганно, педантично виноградне листя, грозна та аканти. А проте було у цій красі щось чуже, наче маєстат деспота, величний та холодний. Хилиш перед нею чоло, пошана наповняє душу, та серце не бється до неї, не простягаються за нею руки дитини, не усміхаються дівочі уста. Ні, це не те, що у Влахерні. Там куди ближчі людині камяні боги. Володимир сам зрозумів, що відчуває мистецтво ще як поганин, не може звикнути до новини.
Що значили останні слова Василія? Він благословив його на заручини з Анною і брався звести їх разом завтра. У тому мусів скриватися якийсь підступ. З усієї його поведінки хитрої, облесної та холодної видко було, що щось недобре задумують імператори. Їх чемність була занадто прибільшена, аж неприродна. Протягнувся, щоб розправити здорові мязні дужого тіла, а почуття великої сили обхопило його мов полумя. Згірдний погляд обкинув лискучу від золота, лазуру та пурпури обстанову, встав із різьбленого крісла і вийшов на терасу. Надворі було дуже темно, тимбільше, що з південного заходу надви-
