157
крила палати вибіг гурток штукарів у рябих одягах. Один брав та їв живий вогонь, другий проковтнув на закуску кілька ножів та довгий меч, інші підкидали кількома мячиками. Таких штук не знали скоморохи заходу та півночі. Водночас підчашії стали підливати всім немішаного солодкого вина з Хіосу, а за якийсь час між штукарями появилися і гарно вичепурені дівчата.
Тоді Володимир устав і вийшов у свою кімнату на правому крилі палати, а за ним висунувся хильцем і Анастас.
— Князю, — сказав, — я не знаю твоїх намірів, але моя рада, вертаймося на Русь і те негайно…
— А це чому?
— За багато тут чигає на твою голову. Я радив би провести ніч у човнах, а завтра досвіта їхати. У Буколєоні безумовно крутиться таки за багато знайомих людей. У кожного з них може бути за пазухою затроєний ніж. Є три прикмети доброго вояка: відвага, хоробрість та обережність. Із тих трьох у нас греків є тільки ця остання, а у вас саме її нема.
— Ха! Ха! Ха! Це правда!
— А проте в мене, як у херсоніта, не бракне часом і двох перших. Нема їх стільки, що у варягів або у вас, але в потребі найдеться і в мене. Я додержу товариства князеві.
— Знаю! — перепинив його князь. — Знаю і розумію твій жах перед невідомим, перед ненадійною погубою, проти якої не боронить героя ні панцир, ні меч. Почуваю і я, як нагрівається ме-
