159
На даний знак Ляйфр устав від бенкету і випивши останню чарку на прощання руських товаришів, покинув Буколєон у супроводі полковників та прибічних гриднів. Разом із ними у лєктиках та на возах відїхали грецькі господарі із дорогою посудою, службою, скоморохами та дівчатами. Довго ще лунав їх регіт та крик вулицями міста і замовкав у стороні Авґустеону.
Роман та Оляф мали спати в кімнаті Володимира, тому поклалися біля дверей на підстелених килимах. Володимир глянув на багате пурпурою вкрите ложе під стіною, над яким нависав величавий намет із дорогої парчі. Біля ложа виднів на стіні мальований образ Константина Великого з лябурум у лівій руці, права рука була піднята наче у погрозі.
Не знати, що сказали Володимирові очі Константина, але князь зібрав з ложа два вовняні покривала, одне з них звинув у валок і лишив на ліжку, накривши килимом ніби людину у сні, а друге постелив собі на долівці між обома молодцями. Там і ляг сам накрившись плащем. Світла погасили, тільки у кутку горіла мала лямпада перед іконою Богоматері. Світло пропущене крізь червоне скло кидало криваві рефлєкси на золоту ризу ікони і наповняло цілу спочивальню темнавою, фантастичною сутінню.
Швидко почув Роман, що хоч робить велике зусилля, не може опертися сонноті. І снилося йому, що брови кесаря стягнулися німою погрозою, права рука стиснулась у кулак, лябарум змі-
