160
нилось у широкий убийчий спис, спис змінився в широкий обосічний топір і що з ним темна мала постать хильцем підходила до пурпурового ложа. А тимчасом за кесарем стали виходити дальші темні постаті, одна, дві три…
Живо простягнув руку і намацав ручку меча. Ось-ось мав крикнути, коли нагло дістав здорового штовханця в бік та почув шепіт:
— Цить, і будь напоготові!
Тоді збагнув, що все те, що вважав сном, було правдою на яві. З таємного проходу вийшло було справді шістьох мужів з добутими довгими мечами, а перший із них мав у руках топір. Він то піддійшов до ложа, а за ним півкругом ступали товариші. Було очевидне, що вони бажають відтяти князеві всі дороги до втечі, коли не зможуть убити його відразу топором.
Володимир не спав і стримуючи віддих, стежив теж за рухами убийників. Не спав і Оляф.
Ось топірник розбігся по східцях, які вели до ложа, його велетенська постать відхилилася взад і зі страшенним розмахом впав топір на розкинену на пурпурі куклу. Як один муж кинулися інші душегуби вперед, рвучи шовкове покривало ліжка.
Нагло залунав сміх, щирий сміх ситої людини, розбавленої після обіду.
— Вдаряй мечем, усі враз!
Три постаті зірвалися з долівки і кинулися на неприготованих напасників. Три удари мечів, завдані із усієї сили повалили трьох. Топірник
