83
— Якто ти сумніваєшся?! — крикнув. — Клянуся тобі хрестом, могилою батька та головою матері, що я не збрехав ні слова!
— Так? А чому ж батько дружить зі Свеном, а ворогує на Романа?
Лелітка розплакалася:
— Ти не віриш Станкові, Миро, а зле робиш! Він тобі не продає своєї правди!
Мирослава похилилася над русявою головкою Лелітки і поцілувала її.
— Не плач, сестричко — сказала, — я вірю тобі і твому Станкові. Тут скривається якась загадка, а розвязку до неї знає мій батько. Прийди, Станку, сьогодні ввечір до нас! — сказала і вийшла.
На вулиці зустріла Свена і не могла його виминути.
— Привіт тобі, дочко і сестро героя! — заговорив.
Дівчина завмерла на місці. Вона жила довго при Рогніді, мала чимало діла з варягами, тому й знала, що Свен недаром вітається. „Хто не женихається, тому й вітатись не треба” — говорили варяги.
— Привіт! — відповіла і хотіла йти далі, але Свен загородив їй дорогу.
— Зійди мені з дороги, хоробрий вікінґу! — сказала. — Не стояти мені з тобою на вулиці. Це не принесе чести найзнатнішому борцеві конунґа Володимира!
