85
— І хто ж це, той вбивник? — питала дівчина.
— Хто? Ха, ха! Ти питаєш, хто? А хто ж би як не Олешич. Цей облесний, хрестиками обвішаний, княжий лаполиз!
— Батьку! — скрикнула Мирослава. — Що ви говорите? Як це можливе? Хто кинув такий страшний наклеп на Романа?
— Так, доню, Олешич убив Доброгоста, щоб за тобою узяти все надбане мною добро. Його, сама ти знаєш, у тебе чимало, то і виплатиться! Ти-ж знаєш теж, що при смерти Доброгоста було двох свідків: Олешич і Станко Збранич. Тільки один Роман вернувся з тієї трійки. Станко в неволі, Доброгост… у мандрівці.
— Тату! — сказала дівчина. — Станко вернувся з неволі…
— Що ти кажеш?
— І під вечір буде тут. Він розкаже тобі усе, що знає.
— І що ж, що ж він говорить? — лебедів Козняк.
— З його слів виходить, що було справді двох свідків при смерти Доброгоста, але другий був не Олешич, а Свен.
Іскорка погасла в очах старого.
— Свен, Свен? — промимрив, — ні! Це неможливе, це брехня!
Скрипнули двері і у світлицю ввійшли боярин з Мощаниці, Лелітка і Станко. Молодець низенько
