стягнув сюди хитро своїх вояків і маєтки найбагатіших громадян імперії. Населення города подвоїлося від такого великого допливу чужинців, тоді, як усе їх майно було на кораблях. Катастрофа була неминуча.
Царгородських купців охопила паніка. Юрбою збирався народ на аґора, домагаючись негайних переговорів і мирної передачі города. Грецькі купці з Царгороду обвинувачували катепана у зраді, мовляв, він не ударив на варягів попередньої днини і не випустив грецьких купців із пристані. Тепер уже ніхто й не сумнівався, що вчорашні варяги були тільки передовим відділом фльоти Володимира та що були в порозумінні з Романом Олешичем. Даремне виправдовувався катепан; озлоблені, до розпуки доведені купці за всяку ціну бажали найти винуватця їхньої втрати й находили його тільки в ньому. Не диво, що всупереч бажанням корсунян катепан відмовився піддати город і зібравши купців та всю військову залогу, почав боронити города не жартом.
Корсунян, які противилися, казав увязнити за те, що держать сторону Володимира, а маєтки їх забирати, щоб хоч у частині покрити втрату царгородців. В цей спосіб залякав одних, зацитькав других і розпочав оборону.
Внутрішні стіни города були дужчі та вищі за зверхні, збудовані з найдобірніших відломків стін давнього Херсонесу. Черговий наступ руської рати скінчився перемогою оборонців і в серця
