— А хібаж ти не знаєш, достойний боярине, що все життя людини це боротьба за спромогу накидати свою волю іншим? Скрізь говорять про право, закон, віру, обовязок, а в дійсности закон стоїть завсіди по стороні сили, бо воля дає право на все!
Старий Козняк потряс головою і сказав стиха:
— Ні, Свене, сила чи насила не завсіди рішає у світі. Поза нами є ще інші люди, а в них теж саме право, що в нас.
— Ніхто цьому не перечить, — відповів самовпевнено Свен, — боротьба йде тільки про те, чиє право дужче. Ха, ха!
— Дужче воно в того, за ким правда, а правда завсіди за тим, хто у другій людині шукає себе, а в собі другого. Як усі однаково прийшли на світ, як усі з нього сходять, так і в усіх однакове право до життя.
У цю мить спамятався Свен, що сказав за багато, що праведність, яка вросла здавна в душу полян, може злякатися безоглядности варяга. Він простягнув руку, якби хотів примиритися з ним:
— Всяке твоє слово, батьку Козняче, святе! Може ти мене не зрозумів якслід, бо попри силу рук, є ще інші сили, як розум і досвід, хитрощі. Подумай! Коли справді в кожного те саме право до життя, то чому Володимир не залишається при давніх богах та звичаях, не йде слідами батька, а
