боці площі вершилися стрімкі крівлі будинків варяга.
— Ти, Еріху, підеш до волхва Ярослава і попередиш його, що в саді Перуна біля капища стане ще сьогодні вночі залога. Вона займе досвіта терем і двір Рогніди та не пустить на площу крамарів!
Звук рога вітав Свена при вступі у посілля. Придверник давав рогом знати, що сталася надзвичайна подія і будив мешканців. Дворище Свена не було порожнє, хоча й не було у ньому господаря. Перші привітали воєводу-конунґа гридні-прибічники, опісля тивуни, які управляли маєтками Свена, а на осінь прибули у Київ з усіма земельними плодами та з усією варязькою прислугою, вкінці гості з Новгорода, Ізкоростеня, Овруча, Полоцька. Їх попрохав був до себе Свен на осінь, бо надіявся, що треба буде йому ще до приїзду збройної сили для своїх плянів. Коли всі зібралися на майдані, колишній сотник полку Свена Карльзефній голосно окликнув конунґа. Враз добули мечів і вдарили об щити гридні, тивуни, і челядь, а там гості зрозуміли вмить, що тут іде про подвигнення нової держави вікінґів і з захопленням прилучилися до оклику.
— Слава конунґові! — загомонів грізний оклик яких двохсот грудей, а стук мечів наповнив повітря брязкотом. Заворушилося щось у сусідніх боярських дворах, почулися запити та оклики, але ніхто не йшов глядіти чи слухати. Без сторонніх свідків, самітно відбулося проголошення но-
