114
бо я знаю, що ти був йому найлюбійшим дружинником і він за тебе віддасть богато бранців.
— О так, закликав Мстислав, який нагло поняв, чому Калокир так з ним падькається — навіть тебе, достойний патриціє!
Грек почервонів і замовк. Його наміри відгадав сей недосвідній молодець. Він з подивом поглядів на нього.
— Шкода, превелика шкода такої голови для сього медведя! — сказав про себе.
Дальша розмова велася уже про війну і Калокир став зразу прибільшувати успіхи Циміскія. Але і ту спинив його молодець.
— То значить, — сказав у відповіді на опис послідних боїв — що Святослав мусить уступати перед вашою кіннотою, але вас сі побіди стоять богато людий і часу і ви не в силі розбити його як слід. Здається, буде облога Доростола. Чи не так?
— Облога вже є! — відповів Калокир, — але бються під мурами, не на мурах.
— Ага! князь бажає мати забороло від ваших катафрактів.
— А й у нього ще до трицять тисяч війська.
Молодець підскочив з лави, на якій сидів.
— Ха, ха! то ще на двоє баба ворожила.
— Так, — сказав Калокир — на двоє! і від того держу я тебе тут. Не я стану тебе силувати йти у службу кесареві, але держати-му тебе тут, бо ти — моя безпека.
І вийшов.
Слідуючої днини відїхав Калокир, наказуючи пильнувати бранця день і ніч, але заразом мав сторож по-
