76
дізнався сейчас по приїзді, що воєвода Свинельд з трудом держиться лише у Болгарії та що кесар збірається на нього великим походом. Тому рішився таки сейчас відіслати на Русь усіх недужих та ранених, а з усіми здоровими спішити своїм на підмогу. Корсуняне бажали повітати князя з великим торжеством з музикою та співом, але князь навіть не пішов з пристані у місто. Він післав лише раді дарунки і просив виправити недужих вояків на Русь, або вигоїти їх рани у Корсуні, а сам з Мстиславом, Шварном та чотирьома гриднями вийшов на беріг вечером і вскорі счез із очий дружин, які таборили на човнах та березі.
Була ніч. З далеко у море вибігаючого півострова на усі сторони розвертався чудовий вид моря, яке блестіло синявим сяєвом, наче розплавлене срібло. Посеред нього яснів наче полоса золотистого огня, відблеск самого місяця у повні. Блискучі филі переливалися, міняючи що раз краски та блеск, а при березі шуміли тихо, обмиваючи підніжа стрімких скал. Сей тихий шум наповняв воздух своїм говором, наче молитва землі до бога-неба, наче казка про давні, давні часи, коли то високі, стрункі щоглисті тривесельники возили золото та золоте вино у тьмавий, мрачний край Кімерійців.
А ось і нагробні памятники сього часу, сірі синявим сяєвом сповиті руїни давного Херсонезу: стіни, стовпи, обломки статуй, а між ними доволі висока ще на пів ціла будівля-терми.
Колись давно сходилися тут ґеронти „херсонезу базілєуузес“[1] купатися, обговорювати державні справи, спорити та балакати. Нагі раби натирали тіла панів атицькю оливою, їх волосся нардом, вербеною, а брови антімоном. Другі читали їм твори Гомера, Софокля, Евріпіда, а дух безсмертної краси гелєнських творів здіймався над лискучою усіми красками дуги гладкою та стрійною будівлею. Тепер не те. Одних кімнат нема зов-
- ↑ Грецька напись на старих корсунських монетах. Значить: царствуючого Херсонезу.
