всіх, всюди й завжди. Зрада в народі — це зараза, зрада в людини — це наліг. Ратибор у вас збирач подимного, а в нашого воєводи — збирач полюддя. Як, коли й кому треба, таким він і є. А де боярське слово найде послух, там нема уха для мужика. Це й підхвістник знає, Ахмате!
Довгу хвилину мовчав Ахмат після безладного виводу молодика, але, як людина лицарської вдачі, він швидко збагнув, до чого гне Ярослав, і зрозумів, що його не налякає й не перекупить.
— В такому разі ти повинен тепер поставити боярина під суд.
— Завіщо? Чи за те, що велів зловити татарського баскака?
— За цей учинок у нас розірвали б його кіньми! Подумай про це…
— А король? — зупинив його Ярослав.
— Значить, ви безрадні щодо нього.
— Так, проте спосіб на нього є, покарати його за те, що запродався вам, а тепер продав вас.
— Що ж це таке?
— Що? Досвідчений Ахмат питає, що? Нажива, гріш!
— Ага!
— Послухай мене, Ахмате, й не пожалієш. Я переберу тебе за мужика й возьму з собою у дворище. Там переконаєшся, що правду говорю, а потім посвідчиш цю правду там, де буде треба. За це пущу тебе на волю,
57
