Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Золотий лев (Краків, 1941).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

всіх, всюди й завжди. Зрада в народі — це зараза, зрада в людини — це наліг. Ратибор у вас збирач подимного, а в нашого воєводи — збирач полюддя. Як, коли й кому треба, таким він і є. А де боярське слово найде послух, там нема уха для мужика. Це й підхвістник знає, Ахмате!

Довгу хвилину мовчав Ахмат після безладного виводу молодика, але, як людина лицарської вдачі, він швидко збагнув, до чого гне Ярослав, і зрозумів, що його не налякає й не перекупить.

— В такому разі ти повинен тепер поставити боярина під суд.

— Завіщо? Чи за те, що велів зловити татарського баскака?

— За цей учинок у нас розірвали б його кіньми! Подумай про це…

— А король? — зупинив його Ярослав.

— Значить, ви безрадні щодо нього.

— Так, проте спосіб на нього є, покарати його за те, що запродався вам, а тепер продав вас.

— Що ж це таке?

— Що? Досвідчений Ахмат питає, що? Нажива, гріш!

— Ага!

— Послухай мене, Ахмате, й не пожалієш. Я переберу тебе за мужика й возьму з собою у дворище. Там переконаєшся, що правду говорю, а потім посвідчиш цю правду там, де буде треба. За це пущу тебе на волю,

57