Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

102

— Non mihi, sed nomini Tuo da gloriam[1] — сказав солодким голосом. — Не забувайте, illustrissime[2], на хвалу Бога, який гидить ся війною.

— Так, але її потребує, правда ваша пшевєлєбность? — відповів Тишкевич, звертаючись до біскупа.

Біскуп зажив табаки.

— Concedo[3], що Спаситель міра приказував любовю та пацієнцією[4] feroces[5] поскромлювати gentes[6], лише не знав він гільтайства, яке не є gens humana, але animalis[7], анї схізми, яка є винаходом diabolicum[8]. Тому вільно її castigare[9] всїми способами і ходить лише про інтенцію. Тому памятайте! — тут ксьондз біскуп заговорив через ніс острим тоном мов на проповіди. — Усе, що дїєте ad maiorem Dei gloriam[10] яким небудь способом, bene est[11], бо благородна цїль освячує в сих страшних diebus irae[12] навіть дуже люті заходи.

— Amen! [13] — сказали присутні.

В сїй хвилї відчинили ся двері і маршалок Ґрудзїнський відскочив як опарений, відхрещуючи ся.

На салю увійшов козак у шапцї на голові. Увійшовши, окинув усїх гордим поглядом і міровим кроком перейшов посеред зібраних. При дверях відвернув ся і з легка кивнув головою.

— Чолем вашмостям!

Нїхто не відповідав. Усї глядїли мовчки на стрійну стать немов на привид.

— Чолем вашмость панам! — повторив козак і  згірдно усміхнувшись, вийшов.

— Sacrebleu! — проворчав Француз.

Козацький сотник друлив товариша.

— Бачив ти коли, брате, собаку-вовчура?

— Певно, що бачив!

— А вовка?

— І вовка!

— Ось, бачиш, вовк се нїби козак, а собаки-вовчурі, се ми!

Другий сотник відвернув ся.

Тимчасом між шляхтою почуло ся вже кілька протестів.

— Мостї панове, се образа! — кричав хтось.

— Хам, мурґа! — репетували инші.

— На паль шубравця! — горлали ренкодайні.

— Пане Ґрудзїнський! — обурив ся Тишкевич, — кажи зловити того лотра!

Ґрудзїнський з неймовірною вправою зігнув свій хребет, що мало черевом не діткнув долівки.

 
——————
  1. не минї, лишень імени свойому подай славу.
  2. ваша світлість.
  3. признаю.
  4. терпеливістю.
  5. дикі.
  6. народи.
  7. не є народом людським, але звіринним.
  8. діявольським винаходом.
  9. карати.
  10. для збільшеня божої слави.
  11. є добре.
  12. днях гнїву.
  13. амінь.