Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

9

Не дуже подобала ся шляхтї ся бесїда пана Матиса і тому замовкли всї на хвилю, а Матис став і вийшов. — За хвилю вернув і сказав:

— Губицькі хлопи вже сплять.

— Гарно! — відповів Бялоскурський і встав також. — Ходїм, вашмостьове!

— Я не йду! — проворчав Зґлобіцький.

— А то чому?

— Бо я нїби опікун Жида, тому не дуже менї яло ся. Я своє зробив, що привів його сюди. Все инше ваша річ.

— Рівний подїл? — спитав Матис.

— А вжеж! як завсїди, — відповів Бялоскурський, — до трибуналу не підемо.

Бялоскурський, Залушковський, Рамбулт і Матис подали ся у шинкову кімнату.

При столї Жида сидїли ще всї гайдуки та пахолки. Вони з респектом стали, коли пан Бялоскурський з трьома товаришами підійшов до стола.

— Добрий вечір, Жидзє! Пускай до стола!

— Просимо, просимо, ясновельможний пан староста „рачуть сїдати“! Може ласкаві будуть подїлити з нами наш „худопахольський посїлок“, а може зволять вина… Гей, пане господар, дайте но вина для ясновельможний пан староста, та вельможні пани дїдичі!

— Ну, ну, сїдайте, хлопи! — сказав усміхаючись пан Бялоскурський, — ми не в земстві. Сїдай, Абрамку! Напємо ся та побалакаємо!

— Ай! ай! — Ясновельможний пан мене знають? Яка честь, ґвалт, яка честь! — закликав Жид і неспокійним зором лупав разураз, поглядаючи по присутних.

Матис принїс кілька фляшок вина і склянки. Пан Бялоскурський потягнув здорово, обтер вуси і спитав:

— А що везеш, Абрамку?

— Я? Ну, чомуб я не мав чого везти? Я везу корінє для ясновельможний пан староста Ян Пєньонжек у Сяноцї!

— А відки?

— Як то відки? З Ряшева. Ясновельможний пан староста казав привезти, а я бідний Жидок везу… Ну! Чому ясновельможний пан не пють? Пан Матис казав, що се вино само „цімес“.

— А не везеш ти, Абрамку, ще чого? — поспитав пан Бялоскурський, усміхаючись ненастанно.

— Я, відки я міг би везти що инше? Що я маю? Я бідний Жид тим лиш жию, що маю з ясновельможних і вселаскавих панів шляхти. Ясновельможний пан Зґлобіцький їде зі мною, то він знає красше, що я нїчого иншого не везу.

Як лише Жид проговорив імя Зґлобіцького, відвернув ся один із молодцїв, що сидїли при шинквасї та відізвав ся:

А де то сей твій пан Зґлобіцький? Я його знаю!