9
Не дуже подобала ся шляхтї ся бесїда пана Матиса і тому замовкли всї на хвилю, а Матис став і вийшов. — За хвилю вернув і сказав:
— Губицькі хлопи вже сплять.
— Гарно! — відповів Бялоскурський і встав також. — Ходїм, вашмостьове!
— Я не йду! — проворчав Зґлобіцький.
— А то чому?
— Бо я нїби опікун Жида, тому не дуже менї яло ся. Я своє зробив, що привів його сюди. Все инше ваша річ.
— Рівний подїл? — спитав Матис.
— А вжеж! як завсїди, — відповів Бялоскурський, — до трибуналу не підемо.
Бялоскурський, Залушковський, Рамбулт і Матис подали ся у шинкову кімнату.
При столї Жида сидїли ще всї гайдуки та пахолки. Вони з респектом стали, коли пан Бялоскурський з трьома товаришами підійшов до стола.
— Добрий вечір, Жидзє! Пускай до стола!
— Просимо, просимо, ясновельможний пан староста „рачуть сїдати“! Може ласкаві будуть подїлити з нами наш „худопахольський посїлок“, а може зволять вина… Гей, пане господар, дайте но вина для ясновельможний пан староста, та вельможні пани дїдичі!
— Ну, ну, сїдайте, хлопи! — сказав усміхаючись пан Бялоскурський, — ми не в земстві. Сїдай, Абрамку! Напємо ся та побалакаємо!
— Ай! ай! — Ясновельможний пан мене знають? Яка честь, ґвалт, яка честь! — закликав Жид і неспокійним зором лупав разураз, поглядаючи по присутних.
Матис принїс кілька фляшок вина і склянки. Пан Бялоскурський потягнув здорово, обтер вуси і спитав:
— А що везеш, Абрамку?
— Я? Ну, чомуб я не мав чого везти? Я везу корінє для ясновельможний пан староста Ян Пєньонжек у Сяноцї!
— А відки?
— Як то відки? З Ряшева. Ясновельможний пан староста казав привезти, а я бідний Жидок везу… Ну! Чому ясновельможний пан не пють? Пан Матис казав, що се вино само „цімес“.
— А не везеш ти, Абрамку, ще чого? — поспитав пан Бялоскурський, усміхаючись ненастанно.
— Я, відки я міг би везти що инше? Що я маю? Я бідний Жид тим лиш жию, що маю з ясновельможних і вселаскавих панів шляхти. Ясновельможний пан Зґлобіцький їде зі мною, то він знає красше, що я нїчого иншого не везу.
Як лише Жид проговорив імя Зґлобіцького, відвернув ся один із молодцїв, що сидїли при шинквасї та відізвав ся:
А де то сей твій пан Зґлобіцький? Я його знаю!
