10
Бялоскурський відвернув ся також і змірив очима молодцїв. З їх похмурого вигляду та ворожого тону бесїди пізнав він, що се про них саме згадував Зґлобіцький.
Він устав у сїй хвилї і визвірив ся на Жида.
— То ти шельмо, злодїю, парху собачий, тримаєш ся Зґлобіцького? А знаєш ти, що Зґлобіцький давно під опалою, а кождий, хто сходить ся з „інфамісом“, сам стягає на себе інфамію? І ти мене тягнеш до свого стола і тих тут молодцїв береш у свою службу? Кажи тепер, що везеш? Гроші для Мадярів, порох і кулї, збрую? А може листи до Бетлєна[1]? Відповідай, шпіоне!
Жид зблїд і упав на колїна перед Бялоскурським.
— Ясновельможний пане староста!… — почав.
— Чорт тобі старостою, не я. Гарних то урядників має його королївська милість на границї, бескидницьких підсвинків, „proditor-ів“[2] сеї вітчини. Не я тобі старостою, „eques Polonus sum“[3], а про „publico bono“[4] як вірний син корони і Річипосполитої, кажу тобі: Покажи сюди, що везеш, а нї, то присилую!
Жид устав і відступив ся в кут, де лежали його скринї. Там сховав ся за плечі своїх гайдуків, що й собі повставали.
— Ну, а як я не схочу показати?
— Мусиш, сякий такий сину, бо переверну тебе та випатрошу, як кабана.
Очи Жида засверкали люто, коли побачив, що Бялоскурський витягнув руку за ним. У сїй хвилї добув Рамбулт шаблї і Жид зблїд.
— Що ви тут, вашмость, парляментуєте? По шияцї Жида!
— Ай вай! Рабунок, ґвалт! — заверещав Жид, обіймаючи руками скринї. Боронїть мене, вельможні панове, я за те вам заплатив гріш і ви обіцяли. Пане Зґлобіцький, ратуйте!
Молодець, що перед тим питав за Зґлобіцьким, добув шаблї, оглядаючи ся, чи не появить ся де покликаний. Та намість сього вбігло до кімнати кількох парубків, один із півгаком, який таки зараз поклав на сошки[5] і вимірив у товпу. Инші заняли вижидаюче становище, а пан Бялоскурський звернув ся до окружаючих гайдуків.
— Ану, хлопцї! В імени круля єґомостї та річипосполитої, звертаю ся до вас, поможіть менї зловити сього зрадника вітчини, мадярського „райфура“. Покладїть заслугу около держави, а нагорода не мине вас!
— Vivat круль! — крикнув один із гайдуків, сей що переморгував ся передше з Бялоскурським і добув шаблї. За ним іще кількох кинуло ся на Жида, але чотири парубки, що були
