125
Спняв коня острогами і добув шаблї.
— Остапе! се не він! — почув ся голос у пітьмі.
— Стій! — повторив той сам, що гукав перше. — Наколи ти не той сам, що його шукаємо, то поїдеш з Богом далї.
Аж тепер пізнав Юрко голос.
— Пробі! — кликнув — Миколо! То ти до мене з півгака? Ну стріляй швидше!
— Так! але на vivat! — кликнув стрілець і кинувши самопал, побіг до Юрка.
— Остапе, Олексїю, Танасе, здорові були! — кликнув і собі Попель, злїзаючи з коня.
Всї розцїлували ся та стали розпитувати.
— Ви на кого засїли? — питав Юрко.
— На Зґлобіцького — відповів Остап. — Він знов показав ся і ми тиждень сидимо тайком у Теребовли та ждемо його.
— То добре, — відповів Іван, — ось і ми вам поможемо та розкажемо ще дещо про справу небіщика…
Що таке, що? — стали розпитувати молодцї, а очи їх блестїли у темряві мов очи вовків.
— Богато! Знаємо убійника та його помічника.
— Хто се такий? — спитав наймолодший Олексїй.
— Бялоскурський!
— А побий його, свята земля! — кликнув Остап. — Я так і здогадував ся!
Вибачте, панове! — сказав Іван — ви пусте вигадали стояти тут на дворі. Ходїм до старого Якима, спочинемо, а перед сном, або й завтра рано розповімо все… ага! Остапе, щож там Маруся?
— Жде! — усміхнув ся сумно Остап.
— Ну нїчого! Ми вам дещо цїкаве скажемо, але опісля.
Всї подали ся в коршму.
Сторож, що відібрав конї від Юрка та Івана, привитав їх радісно, бач і він знав, що Юрко покинув був хату.
— От! слава Богу святому, що вернули, — сказав. — Старий пан мало зі світа не пішов через вас, як розказував гайдук Гриць.
— Був тут? — спитав Юрко живо.
— Нїби Гриць? Так, був та казав, що ось-ось батько вашмостї, шануючи вашу „ґодность“ та „цнотливий“ рід…, з глузду зсунеть ся.
— Але здоров батько, що? — спитав Юрко.
— Здоров, лиш казав Гриць, що нїчого не пє!
— О коли так, то видко недужий! — засміяв ся Танас.
— Пусте! — замітив Іван, — заїдемо домів, там будемо видїти. Злого нема, а добре веземо ми. Ходїм!
Шість хлопцїв як дубів увійшло в коршму.
Остап, Микола, Танас і Олекса Цебрівські були синами небогатого, але й не убогого шляхтича з Кровінки, ховані суворо в православній вірі, бо їх батько був другом великого аскета
