Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

27

— Ов, а то чому? Звідки така fiducia[1]?

— Се страшний чоловік. В його грудь вложив чорт замість серця lapidem[2]; він і мене не любить, хоч менї служить, і Бог лише знає у всевідучости своїй, кілько се мене коштує. Сей лик має вже чималий маєток.

— Справдї? Не „кольоризуєте“[3], вашмость, дещо? — зацїкавив ся пан Залушковський.

Бялоскурський засміяв ся злобно.

— Так, має! Лише нї вашмостї, нї менї з сього нїчого не прийде. Івашко не Жид, але син міщанина з Теребовлї і має вже 35 лїт. Се не дитина.

Мовчки їхала шляхта далї, а за ними Мадяри, ведучи веселу гутірку своєю незрозумілою мовою.

— Що се за люди? — спитав Юрко Івашка.

— Мадяри! Лиш хиба чорт зрозуміє їх говір.

— Гм! — відізвав ся Попель, який від довшого часу приглядав ся пильно Івашкови. — Гм! Менї видить ся також, що чорт не розуміє, але ви не чорт!

Івашко стягнув брови, та в сїй хвилї отямив ся і засміяв ся.

— Бистре око у вашмость пана. Справдї я розумію їх дещо, але не зовсїм.

— По чім же ти пізнав? — питав Угерницький Попеля.

— По чім? А ось я бачив, як пан…

— Називайте мене Івашком! — сказав усміхаючись товариш обох молодцїв, — я міщанського роду.

— Як пан Івашко надслухував, та усміхав ся. Хто підслухує, а не розуміє, сей не смієть ся.

— Справдї! — відповів Івашко і став бистро приглядати ся Попелеви. — У вашмостї не аби яка голова. Мав пан Бялоскурський слушність.

— У чому?

— Що взяв вас на ренкодайних. Був би взяв мене, але я не шляхтич…

— А чи він на се оглядав ся? Сеж пусте! — замітив Угерницькмй. — Нїкому не виписано ще роду на чолї.

Івашко усміхнув ся байдужно.

— Може оглядав ся, може й нї, — але не хотїв. Від того він пан, щоб хотїв, а я від того хам, щоб слухав, а не думав.

— Хитра бестія, — подумав Угерницький, та переглянув ся з другом.

— То ви на нас, Івашку, косим оком глядїти мете! Менї се не мило! — сказав Угерницький.

Івашко розсміяв ся.

— Моя кресцитива не в худопахольській кишенї! — сказав різко і замовк.

 
——————
  1. довірє.
  2. камінь.
  3. бляґувати, брехати.