33
— З перепрошенєм вашої милости! — відізвав ся Юрко. — Ваша милість зволили взяти нас на „ренкодайних“, щоб ми по думцї його чинили його волю і инших до сього „інцитували“.[1] Та бачу, ми не порозуміємо ся з сею нїмотою.
— Не непокійте ся, вашмость, — усміхнув ся пан Бялоскурський. — Івашко говорить їх мовою, мов оріхи гризе, а багато їх уміє по вашому. При тім ви з сими людьми „підлої кондиції“ юрґельтниками[2] не багато мати мете роботи. Ваше „officium“[3] у мене й моєї малжонки, єймость панї Беати, на покоях і між моїми сусїдами та приятелями „ґволї“[4] репрезентації й вистави.
І пан Бялоскурський подав ся у покої. По східцях вийшли вони на ґанок, критий ґалєрією поверха, а перейшовши крізь двері, опинили ся в сїнях. Сїни займали цїлу ширину будинку, з них можна було дістати ся до всїх инших кімнат двора. По противнім боцї були такі самі двері, як із переду, а по обох боках дверий виднїли чотири вікна. Вікна були розмірно малі, тому тьмаво було в серединї. В кутї стояла велика піч, підлога та стїни вистелені були в части простими коврами та обвішані збруєю.
І так по серединї стїни з права висїв цїлий гусарський ринштунок[5] із часу, як батько пана Бялоскурського служив у королївській „гусарії“[6]. Був се повний ринштунок із панцирем, крилами, шоломом, довгим конциром[7] та довжезним копієм, що висїло на двох кілках, забитих у стїну. Під панцирем висїв „ринґраф“[8] з іконою Матери Божої, пробитий та загнутий по серединї.
На противній стїнї виднїло багато стрільного оружа, як півгаків, пістолїв, звичайних мушкетів, рушниць західної роботи та турецьких самопалів. Тут були також роги на порох та торби на кулї, звичайні і викладані, своєї та чужої роботи. В долинї лежали на кілках списи, „бардиші“[9], топорі та старосвітські молоти до розбиваня збруй, чекани[10] та шаблї ріжної величини та вигляду. І так польські шаблї з хрестиками, дві чи три „гадюки“ з широким, тупим вістрєм, прості, нїмецькі рапіри, гострі на оба боки і француські шпади, гострі лиш на кінци. Було ще й кілька еспанських шпад із великими ґардами[11], гострих на кінци із одної сторони. Трикутні „мізерікордії“[12], турецькі „кінджали“ та звичайні ловецькі ножі висїли у ріжних піхвах поруч із гусарською збруєю, двома півпанцирами і кількома шапками, підбитими крицею, т. зв. „місюрками“.
По серединї сїний стояв великий стіл із двома довжезними
