35
Та добродїйка зрозуміла видко хибно погляд молодця, бо іронїчний усміх знов появив ся на її лици.
— Хитра шельма — подумав Попель і мимоволї присунув ся близше до панни Аґнєшки, що сидїла, зложивши руки на колїна та спустивши очи. Разураз підіймала їх, щоб тілько глянути на Юрка, який сидїв напроти.
— Отже як бачиш, мила малжонко — заговорив пан Бялоскурський — приводжу тобі двох дуже „зацно“ уроджених і гладких кавалєрів, і з ними будеш проживати два місяцї, до мого приїзду.
— Ах! правда! — зацїкавив ся Юрко. — Ваша милість сказали, що якась „necessitas“[1] покликує його з дому; чи вільно спитати, в які „diciones та regna“?[2]
— А кудиж би, як не на Угорщину! — відповіла за мужа Беата. — Він завсїди на Угорщинї має орудки; чиж се не гріх? Скажіть, вашмостьове.
— Певно! певно! — поспішив ся сказати Попель. — Хоч би й як „dura“[3] була ся „necessitas“, мене від так дворних та достойних білоголов[4] нїякий чортяка не відтягнув би.
— Ха! ха! ха! — сміяв ся пан Бялоскурський. — Видите, єймость, що за полїтичний кавалєр.
— Певно, а при тім і дотепний — відповіла усміхнувши ся Беата. — Але правда! — додала, зриваючись, — вашмостьове мусите бути страшно голодні… а я…
— Голодні, як голодні, але спрагнені. Сонце палить як „ignis infernalis“[5].
— Вацьпанно Аґнєшко! — приказала Беата, — йди і заряди, що треба!
Дочка встала послушно і вийшла.
— Вибачте, вашмостьове, моїй дочцї, що така несміла та боязлива, молоде, то ще й недосвідне.
— Над міру гладка й мила! — осудив Угерницький.
— Ха! ха! — засміяла ся Беата. — Вже кавалєр углядїв птичку. Уважайте но, вашмость, не баламутьте менї дочки! І жартом погрозила молодцеви.
— „Засьбим“[6] смів? — відповів Юрко, удаючи обуренє, — засьбим смів дочку мого „хлєбодавця“ і мого милостивого пана і добродїя баламутити?
Бялоскурський засміяв ся.
— Стілько між нами „диференції“[7], що кіт наплакав, а й то „uescio“[8], хто з нас можнїйший, ви чи я. Ви дїдич сїл та фільварків, а я…
— Ви наш пан, — сказав Угерницький, — і ми належного „респекту“ чоловікови гонору нїколи не забудемо. Ми тілько
