48
сїди вирозумів я, що сеї ночи вбють пана Залушковського власні гайдуки, бо Івашко виміркував, кілько в нього гроша і де заховано. За се має Івашко дістати половину, а пан Бялоскурський усе, що найдеть ся у дворі.
Юрко почервонїв.
— Господи Боже! — закликав. — Чи бачиш ти усе те? Чи даремно кличе до тебе о месть ся невинно проливана кров?
— Бог усе знає й бачить! — відповів досвіднїйший від товариша Іван, — не нам судити його стежки. Да будеть воля його свята! Ми не в силї перешкодити злочинови, бож він, здаєть ся, вже й довершив ся… Заразом дізнав ся я, що Татари вибирають ся на Поділє та руське воєводство, бо козаки попалили Сінопу.
— Чомуж саме сюди? Миж не козаки!
— Дурний ти, Юрку! Їм на козаків не хочеть ся йти, хиба крадьки. Козаки бють! Се не шляхта, не Ляхи, ось що! Хто бажає бити ся, сей іде на Україну, а хто хоче розбогатїти, найти баранів на заріз та дївок до гаремів, сей іде на Польщу.
— Щож має з сим спільного пан Бялоскурський?
— Він має впливи у кількох мурзів[1] та у Чікалї баші[2], бо доносить ордї, де стоїть військо, та де найкрасше можна обловити ся. Паші посилає дївчат, які на його вказівки ловлять Татари. Він також торгує невільниками у Кафі, має зносини з Греками, Латинами[3] й Турками при стяганю окупів за ріжних бранцїв. У Криму є його слуги й багато приятелїв.
— Що ти верзеш? — питав Юрко, не розуміючи гаразд усього. — Чував я, що таке дїєть ся, але щоби шляхтич! Се неможливе! Се брехня!
— Тссс! побудиш усїх. Не брехня се, не лож, а страшна правда. Адже знаєш, що в татарських і турецьких городах є чимало польських потурнаків, які й помагають Туркам ссати з Річипосполитої кров і гріш.
— Кажи радше — з Руси!
— Так, ми то годуємо сього опиря нашими дїтьми, але польські пани в сьому йому помагають, бо й вони не лїпші. Пан Бялоскурський се один із сих татарських помічників; се, як казав чавш[4], очи й уха кримського царя.
— Гей! Щоб їх таких синів побила божа рука, одних і других!
— Вірю, що колись і те прийде! А ми покищо не рішаймо нїчого, тілько ходїм спати!
Оба товариші покликали біля ліжок і перед сном молили ся довго…
