Перейти до вмісту

Сторінка:Опільський Ю. Опирі. Ч. 1 (1920).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

6

— А вжеж! — згодив ся Зґлобіцький. — Усї вони, сини Хама, безбожного єретика, лише собачим своїм афектам[1] потурати хотять, а при кождій нагодї забувають на клєменцію[2] і природжену шляхтї дистинкцію[3] „стану і гонору“.

— Коби нас було більше, то не завадило би сьому мазурови втерти носа! — сказав Бялоскурський. — Та бач, се здоров хлоп, а його служба гірш „лєвенсів“[4] небіщика Чорта Стаднїцького[5].

— Знаєте, панове, — обізвав ся Рамбулт, — ходїм у коршму, там розглянемо ся, а як буде можна…

— Тихо, вашець! — проворчав Зґлобіцький. — Сам не знаєш, що верзеш. Матис, се хлоп… ого, ще й який! Він справив би тут нам усїм лянє.

— Що, він нам? — обурив ся Рамбулт.

— Егеж! Ти, пане Рамбулт, не знаєш Матиса. Се просто медвідь…

— Аджеж нас чотирох!

— Ба, така бестія нїякого респекту не знає…

Переляк, із яким поглядав Зґлобіцький на двері підчас цїлої сеї розмови, та мовчанка Бялоскурського і Залушковського, переконала Рамбулта, що Матис се чоловік без вихованя, у якого красше стати другом, нїж ворогом. Він замовк. За хвилю вернув ся сам Матис та принїс на полумиску чотири печені гуски, кілька ковбас та величезну камянку з горівкою. За ним нїс високий, тугий парубок, бочівку меду і заки ще приступлено до їди, набив її та добув чіп, провертївши дїру в затичцї.

— Іди, Кубо, геть, возьми півгак та рогатину, Яцко, Мацько Шандор, Мішка та Гарбуз нехай возьмуть пістолї та шаблї. Ти будеш стріляти у товпу ухналями, коли буде треба. Поза тим держіть ся оддалїк і ждїть приказу.

— Чи губицькі хлопи ще пють? — спитав Бялоскурський.

— Нї, вже збирають ся спати.

— Ага! — нагадав собі Матис. — Кажи Гаврилови, щоби підпер колами двері, де вони спати муть. Собко, Полупа та він нехай пильнують їх, колиб хотїли виломити ся.

Куба кивнув головою і вийшов. Матис сїв також за стіл. Шляхта повипивала по здоровому кухлеви горівки та принялася за їду, густо попиваючи медом.

Хвилю чути було лиш відгомін лакомого халасованя та тріщанє костий межи кріпкими зубами. Хвилями почувало ся сопінє Рамбулта та булькотанє меду в барилцї. Один Зґлобіць-

——————
  1. пристрастям.
  2. скромність.
  3. визначність.
  4. опришків.
  5. чорт Стаднїцький, звісний польський вельможа; провадив весь вік війни з усїми сусїдами, при чому допускав ся безкарно неймовірних звірств та злодїйств.